Сад без проблем

Меню сайту

Наше опитування

Що ви знаєте про рослини?

1. П`яте через десяте

2. Професор

3. Ботанік

4. Повний лох

Результати | Архів опитувань

Всього відповідей: 19

Відгуки про сайт

Хмара тегів

флоріна яблуня вупити груші рослини сад саженці сливи яблуні

Колючий женьшень
Про женьшень корінь життя напевнее відомо кожному. Визначний класифікатор рослин Карл Ліней назвав його „панаксом”. Саме кореню цієї рослини приписували властивості панацеї. Женьшень відомий як лікарська рослина з таких глибин історії людства, що голова заморочиться. В печерах кам’яного віку знаходять настінні малюнки де зображено приготування ліків з цього кореня. Письмові згадки про цю лікарську рослину датовані двома тисячами років тому. Народи Далекого Сходу і східної Азії називали його „коренем життя”, „духом землі”, „царем лісових рослин”, „дарунком безсмертя”. Відомий східний медик Алі ібн Сіна описав цілюще зілля в трактаті „Канони лікувальної науки”. За легендами, розквітлий вночі женьшень світився, і коли його хтось знаходив і викопував, то він міг не тільки вилікувати любу недугу, а й воскресити померлого. Як бачимо, слави і пошани женьшень має більш чим достатньо, а от про його близького родича із сімейства аралієвих, можна сказати брата – зовсім мало відомо. Старший брат женьшень своєю славою просто затьмарив свого не менш цілющого родича елеутерокок колючого. Навіть в тайзі ці дві рослини ніколи не ростуть разом, вони ніби що розсварилися за славу. Свободоягідник (так охрестили рослину вчені за розміщення ягід), довго не признавався офіційною медициною, хоча місцеві жителі спрадавна використовували цю культуру для лікування, разом з славнозвісним „коренем життя”. Медики тільки тоді звернули увагу на цілющу рослину, коли запаси природного женьшеню майже вичерпались. Коли ж фармакологи і медики дослідили елеутерокок, вони були вражені. Рослина не тільки не поступалась своєму іменитому брату, а й по деяких біологічно активних речовинах випереджала „корінь життя”.
Отриманий екстракт із елеутерокока підвищує гостроту зору, стимулює розумову діяльність, покращує діяльність слухового і вестибулярного апаратів людини. Підвищує спротив організму різним вірусам і інфекціям, зокрема грипу. Незамінний при пере навантаженнях організму: перегріву, переохолодженню, перенапруженні м’язів чи вимушеній нерухомості, інтоксикації хімічними речовинами, при радіоактивних опроміненнях і черепно-мозкових травмах. Про це зробив висновки лікар-фармаколог І.І. Брахман у науковій статті „ Нові лікарські рослини сім’ї аралієвих - елеутерокок колючий” 1960р. після цього науковий світ звернув пильну увагу на незаслужено забуту рослину.
Елеутерокок як і женьшень застосовують для лікування цукрового діабету, при цьому він набагато краще понижує рівень цукру в крові ніж „корінь життя”.
Тепер про саму рослину. Свободноягідник колючий, елеутерокок колючий, чортів кущ, дикий перець – далеко не всі прізвища культури. Росте рослина в мене порівняно недавно, перша спроба акліматизації елеутерокок виявилась невдалою – рослина загинула. Справа в тому, що в себе на батьківщині, на Далекому Сході, свободноягідник росте в високих досить вологих лісах, тому не терпить посухи, я першого разу цього не врахував. Взагалі ж рослина невибаглива, найкраще росте на притінених південних схилах, біля водойм. Елеутерокок колючий – це як ви здогадались колючий кущ. Висота рослини до 2м , він трохи схожий на кущ шипшини, тільки кора в нього світло-сіра, а дрібні шипики направлені вниз по стовбуру. Листя нагадує будовою лист каштана, тільки з шипами на середній жилці.
Цвіте культура шарованими дрібними суцвіттями, розміщеними на кінцях гілок. Та квіти мають одну особливість, в суцвітті розміщаються зразу три типи квіток: тичинкові (чоловічі), маточкові (жіночі) і двостатеві. Така будова суцвіття говорить про те, що рослина прийшла до нас із далекого історичного минулого і пережила багато природних катаклізмів, практично незмінною. Така будова суцвіття дає можливість елеутерококу майже сто відсоткове перехресне запилення, не залежне від погодних явищ. Ягоди в свободноягідника чорні кістянки із синім блиском. Насіння формою нагадує півмісяць з дірочками ніби кратерами.
Розмноження
Елеутерокок, подібно обліписі, прекрасно розмножується багато численними підземними кореневими відростками. Ці відростки дуже швидко дають новий кущ. Можна розмножувати і насінням, але тут необхідна довга стратифікація.
Лише пролежавши в землі два роки два роки насіння дасть сходи. При цьому схожість зменшується як на пересушених, так і на перезволожених ґрунтах. Тому грядки для посіву потрібно готувати завчасно. Спочатку роблять дренаж з річкового піску і щебеня шаром до 15 см, зверху насипають субстрат із перегною, торфу, річкового піску і чорнозему розмішаного в рівних долях. Товщина субстрату 20-25 см. Роблять рівчачки і на глибину 2см висівають стратифіковане насіння. Загортають, добре зволожують із дрібної лійки і накривають марлею. Усе це мульчують соломою. Після появи ростків, мульчу знімають разом із марлею. Нові саджанці потребують систематичного підливу і притінення. Висаджувати на постій не місце можна на 2-3 рік тоді як саджанці добре окріпнуть. Тому ви певно зрозуміли, що поділом куща і відкопуванням пасинків, набагато легший спосіб розмноження, хоча і не досить продуктивний. З вегетативних методів розмноження заслуговує на увагу метод розмноження кореневими живцями. Цей метод схожий на розмноження малини. Метод досить продуктивний з одного маточного куща можна отримати до сотні саджанців. Восени, під час перекопування грядки, обережно вибираємо горизонтальні корінці, ріжемо секатором їх на живці по 15 см і кладемо в ящики з піском до весни, або прикопуємо в ямі. Весною дістаємо живці і садимо вертикально в добре удобрені і дреновані гряди. Зверху мульчуємо перегноєм.
Дає добрі результати і розмноження зеленими живцями. Для цього гострим ножем зрізаємо однорічний приріст з захватом минулорічної деревини (п’яткою). Зразу ж вставляємо в відро з невеликою кількістю води. На пагоні перед посадкою залишаємо тільки 1-2 верхніх листки. Довжина живця не повинна перевищувати 12 см. Нарізаємо живці десь і кінці червня, на початку липня. Беру великі пластикові ящики з висотою бокової стінки не менше 20 см, з просвердленими отворами в дні, для відводу лишньої вологи. Заповнюю субстратом на 15 см, а зверху досипаю, майже до бортиків пропеченим річковим піском, це для того щоб живці добре утворювали коріння і не загнивали. Саме в у цей шар і висаджують живці із розрахунком, щоб нижній кінець пагона не доходив до субстрату на пів сантиметра. Субстрат готуються такий же як і для висіву насіння. Парничок чи тепличку я роблю так. Спочатку ставлю дуги із стального дроту, всередину заношу ящики з посадженими живцями і зверху натягаю плівку, виходить на зразок укриття для огірків, які практикують багато городників. Потім залишається тільки слідкувати за вологістю і температурою. На зиму ящики забираю до підвалу, а весною укорінені саджанці висаджую в шкілку, бажано під кроною якогось великого дерева.
Догляд і агротехніка вирощування
Найбільше рослина боїться посухи, тому в перший рік життя необхідні регулярні поливи, майже щоденні. Проте не слід забувати і про дренаж. Під час садіння рослини на дно посадкової ями кладуть щебінь і биту цеглу . Ґрунт навколо елеутерококу необхідно замульчувати, або спушувати після кожного дощу і поливу. Регулярно виполювати все зілля навколо рослини. Підживлювати весною і восени, вносячи перегній під перекопування з розрахунку відро під дорослий кущ.
Використання
Для приготування настоянки, беруть 10 г подрібнених листків і заливають їх літром міцної доброї горілки. Настоюють в прохолодному темному місці не менше тижня, не забуваючи час-від-часу збовтувати. При яких недугах приймають я написав на початку статті. Застосовувати настоянку з елеутерококу і її дозування слід за порадою і під наглядом лікаря. Використовують як сировину для фармакологічної промисловості. Листя свобідноягіника заготовляють в червні, перед цвітінням, а корені перед листопадом. Думаю така рослина прикрасить любий сад і крім того ви отримаєте цілителя в саду.